шерега
ШЕРЕ́ГА, и, ж. Те саме, що шере́нга.
На подвір’ї львівської казарми стояв взвод солдатів, вишикуваний в одну шерегу (Кол., Терен.., 1959, 342);
Щовечора на перевірці викликали за списком його прізвище, немовби він був у шерезі (Ткач, Моряки, 1948, 79);
На краю Гряди, на дорозі з’явився гурт з прапором. Нерівними шерегами рушив полем (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 13);
Карета, в’їхавши в браму, спиняється перед східцями, обабіч яких дві шереги високих білих колон (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 573);
На запасній колії стояв ешелон, з якого вивантажували нові чепурненькі трактори. Їх була вже біля колії ціла шерега (Панч, На калин. мості, 1965, 252);
Ми всі з більшовиками стаємо в одну шерегу звільнених народів, за прапор наш, що ніби сонце сходив, життя своє ми разом віддамо! (Голов., Осінь.., 1938, 25).
Словник української мови (СУМ-11)