шерег
ШЕ́РЕ́Г, у, ч., рідко. Те саме, що шере́нга.
— Сам ти міг би стати в цей неосяжний шерег, на правому фланзі якого стоїть Марта Кравчук? — несподівано запитав себе Коваль (Собко, Срібний корабель, 1961, 192);
Виграти таку справу — значило б вийти у шерег першорядних адвокатів у країні (Кулик, Записки консула, 1958, 97).
Словник української мови (СУМ-11)