шерепа
ШЕРЕ́ПА, и, ж., зневажл.
Те саме, що потво́ра.
– Поїду до Одеси на морське купання. Може, од морської води в Марусі простигне той дурний дівочий пал .. Та вона й таки добре споганіє од морського купання... Тоді, може, він і сам од неї одчепиться, як вглядить таку шерепу... (І. Нечуй-Левицький);
// Уживається як лайливе слово.
[Печариця:] Лиха година тебе б взяла, бісову шерепу! І чорт тебе нагнав сюди, гаспидська дочко! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)