шерепа

ШЕРЕ́ПА, и, ж., фам. Те саме, що потво́ра.

— Поїду до Одеси на морське купання. Може, од морської води в Марусі простигне той дурний дівочий пал.. Та вона й таки добре споганіє од морського купання… Тоді, може, він і сам од неї одчепиться, як вглядить таку шерепу… (Н.-Лев., VI, 1966, 49);

// Уживається як лайливе слово.

[Печариця:] Лиха година тебе б взяла, бісову шерепу! І чорт тебе нагнав сюди, гаспидська дочко! (Мирний, V, 1955, 158).

Значення в інших словниках

1. шерепа — ШЕРЕ́ПА, и, ж., зневажл. Те саме, що потво́ра. – Поїду до Одеси на морське купання. Може, од морської води в Марусі простигне той дурний дівочий пал .. Та вона й таки добре споганіє од морського купання...  Словник української мови у 20 томах
2. шерепа — шере́па іменник жіночого роду фам.  Орфографічний словник української мови
3. шерепа — -и, ж., фам. Те саме, що потвора. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шерепа — ПОТВО́РА (бридка, негарна зовні людина, що має фізичні вади, непропорційну будову тіла, обличчя тощо; уживається також як лайка), ПОЧВА́РА, ВИ́РОДОК, МАШКАРА́ розм., ШЕРЕ́ПА розм., ПОТОРО́ЧА розм., ОПУ́ДАЛО зневажл., МА́ВПА зневажл., МАЦАПУ́РА зневажл.  Словник синонімів української мови
5. шерепа — Шерепа, -пи ж. Безобразная женщина. Одружусь з такою шерепою, що і тобі сором буде. Шевч. (О. 1862. VI. 13). Се через вас, дурні шерепи, сталось. К. ЦН. 211.  Словник української мови Грінченка