шерехтіти
ШЕРЕХТІ́ТИ, ти́ть, недок., чим і без дод., розм.
Утворювати легкий шарудливий або шелесткий звук (перев. тертям об що-небудь чи дотиком чогось до шорсткої поверхні).
Шерехтіли де-не-де віниками двірники (Н. Рибак);
Раптом він чує, як щось шерехтить біля нього (І. Багмут);
За вікнами Новопетергофського палацу шерехтіли сніг і дощ (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)