шерхати
ШЕ́РХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Видавати шерех, шелест; шелестіти, шарудіти.
Натовп увесь аж дух затаїв – чути, як шерхало листя вгорі (А. Головко);
// чим. Викликати шерех, шелест.
Свист паровозів, трамваїв дзвінки. А внизу десь Люди проходять, підошвами шерхають (В. Мисик).
Словник української мови (СУМ-20)