шерхебель
ШЕРХЕ́БЕЛЬ, я, ч.
Рід рубанка для первинного стругання деревини.
Три хлопчики – один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій – Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (М. Рильський);
– Не без кінця ж буде тягтися війна. Закінчимо, повернемось додому... Візьмемо в руки сокири, рубанки та шерхебелі (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)