шерхебель
ШЕРХЕ́БЕЛЬ, я, ч. Рід рубанка для первинного стругання деревини.
Три хлопчики — один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій — Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (Рильський, II, 1960, 94);
— Не без кінця ж буде тягтися війна. Закінчимо, повернемось додому… Візьмемо в руки сокири, рубанки та шерхебелі (Гончар, І, 1954, 436).
Словник української мови (СУМ-11)