шерхати
ШЕ́РХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати шерех, шелест; шелестіти, шарудіти.
Натовп увесь аж дух затаїв — чути, як шерхало листя вгорі (Головко, І, 1957, 196);
// чим. Викликати шерех, шелест.
Свист паровозів, трамваїв дзвінки. А внизу десь Люди проходять, підошвами шерхають (Мисик. Біля криниці, 1967, 25).
Словник української мови (СУМ-11)