шерхлий
ШЕ́РХЛИЙ, а, е.
Те саме, що шорстки́й 1.
Важко встав [Лобода] з сідла, поводи віддав джурі і до води попростував по шерхлому піску коси (Іван Ле);
Навколо шерхлий сніг стає Від вибухів рудим (М. Бажан);
Срібну павутину місяць поснував серед трав осінніх, серед шерхлих трав... (Р. Братунь);
На пагорбках в березовому гайку бавився вітер шерхлим золотим листям (Н. Рибак);
Шию потемнілу обвили Старечі руки, шерхлі та зів'ялі (М. Рильський);
Солоний присмак сліз опік його шерхлі уста (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)