шизик

ШИ́ЗИК, а, ч., зневажл.

Шизофренік; нервова, психічно неврівноважена людина.

Вже з'ясували стосунки: Хлопці не мають на мене зла. Навіть трохи допоміг би. – Але ж називав їхні ідеї маренням шизиків? (Ю. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. шизик — ши́зик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. шизик — -а, ч., розм. Шизофренік; нервова, психічно неврівноважена людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови