шизик

ши́зик

-а, ч., розм.

Шизофренік; нервова, психічно неврівноважена людина.

Значення в інших словниках

1. шизик — ШИ́ЗИК, а, ч., зневажл. Шизофренік; нервова, психічно неврівноважена людина. Вже з'ясували стосунки: Хлопці не мають на мене зла. Навіть трохи допоміг би. – Але ж називав їхні ідеї маренням шизиків? (Ю. Хорунжий).  Словник української мови у 20 томах
2. шизик — ши́зик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови