1. Словник української мови у 20 томах

шизик

ШИ́ЗИК, а, ч., зневажл.

Шизофренік; нервова, психічно неврівноважена людина.

Вже з'ясували стосунки: Хлопці не мають на мене зла. Навіть трохи допоміг би. – Але ж називав їхні ідеї маренням шизиків? (Ю. Хорунжий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шизик — ши́зик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. шизик — -а, ч., розм. Шизофренік; нервова, психічно неврівноважена людина. Великий тлумачний словник сучасної мови