шинковий
ШИ́НКОВИЙ, а, е.
Прикм. до ши́нка.
ШИНКО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́, заст.
Прикм. до шино́к.
Пішов [Гершко] у шинкову кімнату, налляв півока горілки (А. Крушельницький);
Глузували й глумилися з них шинкові завсідники, невиправні п'янюги, звали скупердяями (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)