широкополий
ШИРОКОПО́ЛИЙ, а, е.
1. Який займає великий простір; безмежний, неосяжний.
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий (Т. Шевченко);
Хвилює вітер лан широкополий (П. Дорошко);
* Образно. Де ви, верби і тополі, вечори примарні в полі і пісні широкополі у багряній далині?.. (В. Сосюра).
2. З широкими полами (про одяг).
На руках Юзеф носив білі рукавички, взутий був у жовті чоботи, а на плечі накинув широкополий дощовик, що пахнув гумою (С. Чорнобривець).
3. Який має широкі криси (про капелюх, бриль); крисатий.
– Дозвольте води напитися, – пробурмотів я, ставлячи цебро на цямрину і скидаючи свого широкополого солом'яного бриля (Л. Первомайський);
Часом в Пірл-Харборі з'являлася машина з таємничого вигляду джентльменом у сірому картатому костюмі, в широкополому ковбойському капелюсі (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)