шкамаття
ШКАМА́ТТЯ, я, с., збірн., діал.
Шматки, рештки подертого одягу, взуття та інших речей.
Щонайменше може надіятися [піхотинець], що з чобіт, хоч і яких добрих, принесе шкамаття (І. Франко);
Не вспіли поблідлі купці посхоплюватися з місць, коли на обійстя налетіла диковинна юрба: чоловіки в одному шкаматтю, хто кіл у руках, хто кований ціпок (К. Гриневичева).
◇ (1) На шкама́ття – на дрібні клапті, шматки.
“Не буде нічого з того [голосування], – думав хитрий Ван. – Підру [подеру] все на шкамаття лиш на вулицю вийду” (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)