шкамаття
ШКАМА́ТТЯ, я, с., збірн., діал.
Шматки, рештки подертого одягу, взуття та інших речей.
Щонайменше може надіятися [піхотинець], що з чобіт, хоч і яких добрих, принесе шкамаття (І. Франко);
Не вспіли поблідлі купці посхоплюватися з місць, коли на обійстя налетіла диковинна юрба: чоловіки в одному шкаматтю, хто кіл у руках, хто кований ціпок (К. Гриневичева).
◇ (1) На шкама́ття – на дрібні клапті, шматки.
“Не буде нічого з того [голосування], – думав хитрий Ван. – Підру [подеру] все на шкамаття лиш на вулицю вийду” (С. Ковалів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкамаття — Шкама́ття: — дрантя, тріски [21,IV] — лахміття, дріб'язки [II] — лахміття; гамуз [I] — шкамаття (327) — скалки, гамуз; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
- шкамаття — шкама́ття іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- шкамаття — -я, с., збірн., діал. Шматки, рештки подертого одягу, взуття та інших речей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкамаття — ШКАМА́ТТЯ, я, с., збірн., діал. Шматки, рештки подертого одягу, взуття та інших речей. Щонайменше може надіятися [піхотинець], що з чобіт, хоч і яких добрих, принесе шкамаття (Фр., І, 1955, 49). ∆ На шкама́ття — на дрібні клапті, шматки. Словник української мови в 11 томах