шкельце

ШКЕ́ЛЬЦЕ, я, с., розм.

Те саме, що ске́льце.

– Учені люде [люди] багато знають, у їх [них] шкельця такі є, що, яке б там не було дрібне, побачити можна... (Дніпрова Чайка);

Очей порожніх пустоцвіт за шкельцями (І. Гончаренко);

* У порівн. Розмова з Аллою Михайлівною почала втомляти мене, теми у нас мінялись часто, швидко й без мети, як барвисті шкельця в калейдоскопі (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. шкельце — шке́льце іменник середнього роду скельце розм.  Орфографічний словник української мови
2. шкельце — -я, с., розм. Те саме, що скельце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шкельце — Шке́льце, -льця, -льцю; шке́льця, шке́лець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. шкельце — ШКЕ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ске́льце. — Учені люде багато знають, у їх шкельця такі є, що, яке б там не було дрібне, побачити можна… (Дн. Чайка, Тв., 1960, 40); Очей порожніх пустоцвіт за шкельцями (Гонч., Вибр., 1959, 313); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
5. шкельце — Шкельце, -ця с. ум. отъ шкло.  Словник української мови Грінченка