шкельце
ШКЕ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ске́льце.
— Учені люде багато знають, у їх шкельця такі є, що, яке б там не було дрібне, побачити можна… (Дн. Чайка, Тв., 1960, 40);
Очей порожніх пустоцвіт за шкельцями (Гонч., Вибр., 1959, 313);
*У порівн. Розмова з Аллою Михайлівною почала втомляти мене, теми у нас мінялись часто, швидко й без мети, як барвисті шкельця в калейдоскопі (Л. Укр., III, 1952, 607).
Словник української мови (СУМ-11)