1. Словник української мови в 11 томах

шкельце

ШКЕ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ске́льце.

— Учені люде багато знають, у їх шкельця такі є, що, яке б там не було дрібне, побачити можна… (Дн. Чайка, Тв., 1960, 40);

Очей порожніх пустоцвіт за шкельцями (Гонч., Вибр., 1959, 313);

*У порівн. Розмова з Аллою Михайлівною почала втомляти мене, теми у нас мінялись часто, швидко й без мети, як барвисті шкельця в калейдоскопі (Л. Укр., III, 1952, 607).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкельце — ШКЕ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ске́льце. – Учені люде [люди] багато знають, у їх [них] шкельця такі є, що, яке б там не було дрібне, побачити можна... (Дніпрова Чайка); Очей порожніх пустоцвіт за шкельцями (І. Гончаренко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  2. шкельце — шке́льце іменник середнього роду скельце розм. Орфографічний словник української мови
  3. шкельце — -я, с., розм. Те саме, що скельце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шкельце — Шке́льце, -льця, -льцю; шке́льця, шке́лець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шкельце — Шкельце, -ця с. ум. отъ шкло. Словник української мови Грінченка