шкитирь

ШКИТИ́РЬ, я́, ч., діал.

Великий шматок чогось.

Ото одбатував шкитирь (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. шкитирь — Шкити́рь, -ря м. Большой кусокъ. Ото одбатував шкитирь. Полт. у.  Словник української мови Грінченка