шкодник

ШКОДНИ́К, а́, ч., розм.

Те саме, що шкідни́к 2.

Якби їх двоє – зняв би голови. А так знімаю джинси. Проти чотирьох не попреш. У кальсонах холодно. Але здоров'я дорожче. Почалапав від шкодників на витягнених ногах (А. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. шкодник — див. бешкетник  Словник синонімів Вусика
2. шкодник — Шкодник, -ка м. 1) = шкідник. 2) Шалунъ, проказникъ.  Словник української мови Грінченка