школярик

ШКОЛЯ́РИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до школя́р.

Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка (А. Тесленко);

Маленький школярик, босенький, з підкачаними штанями і з школярською торбинкою через плече, довго не міг приєднатися до гурту (С. Васильченко);

Так удвох і росли вони наввипередки, маленький смуглявий школярик і пружне білокоре деревце (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. школярик — [школ’ариек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
2. школярик — школя́рик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. школярик — -а, ч. Зменш.-пестл. до школяр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. школярик — ШКОЛЯ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до школя́р. Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка (Тесл.  Словник української мови в 11 томах