шкопиртати
ШКОПИРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.
Падати вниз, летіти, перевертаючись у повітрі.
Ще один постріл. З-під танка кинуло вогонь і землю вгору. А коли осіло те все, танк уже шкопиртав з високого насипу в болото (Іван Ле);
// Спотикатися.
Машинально загрібши зброю, Преображенський, шкопиртаючи, вискочив геть (Іван Ле);
– То кума Ялосовета, їй-богу, вигадує. Скажи – дай! Не чує. Скажи – на, біжить, аж шкопиртає (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)