шкопиртати
ШКОПИРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Падати вниз, летіти, перевертаючись у повітрі.
Ще один постріл. З-під танка кинуло вогонь і землю вгору. А коли осіло те все, танк уже шкопиртав з високого насипу в болото (Ле, Мої листи, 1945, 15);
// Спотикатися.
Машинально загрібши зброю, Преображенський, шкопиртаючи, вискочив геть (Ле, Міжгір’я, 1953, 392);
— То кума Ялосовета, їй-богу, вигадує. Скажи — дай! Не чує. Скажи — на, біжить, аж шкопиртає (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961 66).
Словник української мови (СУМ-11)