шкрябатися
ШКРЯ́БАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Скребти по чому-небудь, видаючи різкі звуки.
Лежить [собака] під лавою, поки не затихнуть голоси за стіною, потім починає скавуліти, шкрябатись у двері (Ю. Мушкетик);
За дверима хтось стогнав і шкрябався нігтями в скло (І. Багмут);
Під ліжком шкрябається миша, настирливо й невгамовно (З. Тулуб);
// розм. Те саме, що чу́хатися 1.
Чоловік шкрябається в голову, наче хоче вишкрябати з неї ту подать (М. Коцюбинський).
2. розм. Мілко, абияк орати.
Не міг зажити [Порфир] більше як одну-дві шкапини та сякий-такий плужок, яким і шкрябався вічно на своєму бур'януватому полі (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)