шкрябонути
ШКРЯБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що, розм.
Підсил. до шкрябну́ти.
Ялиця ледве помітно увігнулася під нею .. Сухі віти, що торкались того краю, мов пазурі, шкрябонули по глині (І. Муратов);
– Шкрябонув я ото документальну повість (Ю. Мушкетик);
[Казидорога:] Писар п'яний був, скочив, схопив гачок залізний від кухні та як не шкрябоне мене по голім тілі, аж я звився з болю (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)