шльондра
ШЛЬО́НДРА, и, ж.
1. зневажл. Неохайна жінка.
Коли хтось націоналізує цю її останню власність, вона буде дуже відразною жебрачкою. Просто шльондрою (Б. Антоненко-Давидович).
2. вульг., лайл. Повія, шлюха.
– Я йому покажу... Жінка в полі на снігу, а він у чайній з якоюсь шльондрою... (В. Кучер);
З її поведінки, з доброзичливого ставлення до земляків зрозуміли вони, що Тамара не схожа на тих шльондр, які пішли прислуговуватись гітлерівцям (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)