шльондра
ШЛЬО́НДРА, и, ж.
1. зневажл. Неохайна жінка.
2. вульг., лайл. Повія, шлюха.
— Я йому покажу… Жінка в полі на снігу, а він у чайній з якоюсь шльондрою… (Кучер, Трудна любов, 1960, 272);
З її поведінки, з доброзичливого ставлення до земляків зрозуміли вони, що Тамара не схожа на тих шльондр, які пішли прислуговуватись гітлерівцям (Хижняк, Тамара, 1959, 94).
Словник української мови (СУМ-11)