шлюб
ШЛЮБ, у, ч.
Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою.
Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Л. Дмитерко);
Мій хазяїн був одружений з Іванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Яновський);
Шлюбним законодавством встановлено, що тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя (з наук.-попул. літ.).
Бра́ти / взя́ти шлюб див. бра́ти;
(1) Зако́нний шлюб – шлюб, юридично оформлений відповідно до чинного закону.
Дівчина мимоволі посміхнулась. Що за упертий хлопець! Це був єдиний з її знайомих, що закидав їй не про кохання, а про справжній, законний шлюб (В. Підмогильний);
Іти́ (става́ти) / піти́ (ста́ти) до шлю́бу див. іти́;
(2) По шлю́бі – після одруження.
Коли вони брались і ще в перші часи по шлюбі, у них були інші слова, але життя їх потроху стирало і розвівало (М. Коцюбинський);
Реєстра́ція шлю́бу див. реєстра́ція;
Реєструва́ти / зареєструва́ти шлюб див. реєструва́ти;
Узя́ти шлюб див. узя́ти;
Уклада́ти / укла́сти шлюб див. уклада́ти¹.
△ (3) Морганати́чний шлюб, книжн. – офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав дітям прав престолоспадкування.
1750 року Кирила Розумовського обрано гетьманом лише завдяки тому, що його брат узяв морганатичний шлюб з імператрицею Єлизаветою (із журн.);
(4) Факти́чний шлюб, юр. – шлюб, шлюбні відносини, не оформлені відповідно до встановленого законом порядку;
(5) Фікти́вний шлюб – несправжній шлюб, який беруть для того, щоб обійти певні закони, обмеження тощо.
Вона [С. Ковалевська] вступила у фіктивний шлюб з В. О. Ковалевcьким, щоб позбутись опіки батька-генерала, який забороняв їй займатися наукою (з навч. літ.);
(6) Циві́льний шлюб.
◇ Вести́ / повести́ до вінця́ (під віне́ць, до шлю́бу) див. вести́.
Словник української мови (СУМ-20)