1. Словник української мови у 20 томах

шлюб

ШЛЮБ, у, ч.

Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою.

Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Л. Дмитерко);

Мій хазяїн був одружений з Іванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Яновський);

Шлюбним законодавством встановлено, що тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя (з наук.-попул. літ.).

Бра́ти / взя́ти шлюб див. бра́ти;

(1) Зако́нний шлюб – шлюб, юридично оформлений відповідно до чинного закону.

Дівчина мимоволі посміхнулась. Що за упертий хлопець! Це був єдиний з її знайомих, що закидав їй не про кохання, а про справжній, законний шлюб (В. Підмогильний);

Іти́ (става́ти) / піти́ (ста́ти) до шлю́бу див. іти́;

(2) По шлю́бі – після одруження.

Коли вони брались і ще в перші часи по шлюбі, у них були інші слова, але життя їх потроху стирало і розвівало (М. Коцюбинський);

Реєстра́ція шлю́бу див. реєстра́ція;

Реєструва́ти / зареєструва́ти шлюб див. реєструва́ти;

Узя́ти шлюб див. узя́ти;

Уклада́ти / укла́сти шлюб див. уклада́ти¹.

△ (3) Морганати́чний шлюб, книжн. – офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав дітям прав престолоспадкування.

1750 року Кирила Розумовського обрано гетьманом лише завдяки тому, що його брат узяв морганатичний шлюб з імператрицею Єлизаветою (із журн.);

(4) Факти́чний шлюб, юр. – шлюб, шлюбні відносини, не оформлені відповідно до встановленого законом порядку;

(5) Фікти́вний шлюб – несправжній шлюб, який беруть для того, щоб обійти певні закони, обмеження тощо.

Вона [С. Ковалевська] вступила у фіктивний шлюб з В. О. Ковалевcьким, щоб позбутись опіки батька-генерала, який забороняв їй займатися наукою (з навч. літ.);

(6) Циві́льний шлюб.

◇ Вести́ / повести́ до вінця́ (під віне́ць, до шлю́бу) див. вести́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлюб — (шлюбна церемонія) одруження, (в церкві) вінчання, вінець, діал. женячка, (родинне життя) подружжя, союз, (лише жінки) заміжжя. Словник синонімів Полюги
  2. шлюб — Сімейний союз чоловіка і жінки, в результаті якого виникають взаємні права і обов’язки по відношенню один до одного і дітей. В більшості сучасних країн потребує відповідного оформлення (реєстрації). англ. marriage; нім. Ehe f=, -n; угор. házasság; рос. брак. Словник із соціальної роботи
  3. шлюб — Одруження, вінчання, вінець, партія, д. маріяш, ід. пута Гіменея, подружня спілка; (нерівний) мезальянс; (таємний) ІД. крадений шлюб; (на віру) співжиття. Словник синонімів Караванського
  4. Шлюб — див. Таїнство Шлюбу Словник церковно-обрядової термінології
  5. шлюб — див. весілля Словник синонімів Вусика
  6. шлюб — шлюб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. шлюб — шлюб: ◊ вбра́тися як до шлю́бу = вбра́тися ◊ зайти́ пе́ред шлю́бом завагітніти, не перебуваючи у шлюбі (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. шлюб — В кропиві шлюб брали. Про подружжя, що живе без шлюбу, нелегально. Коні на толоці без шлюбу живуть, спокійно пасуться і до церкви не йдуть. Глум з безшлюбного подружжя, яке зо стиду і між людей не показується. Я шлюбував, та й не рушаю. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. шлюб — -у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Церковний шлюб. Морганатичний шлюб книжн. — офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав їхнім дітям прав престолонаступництва. Брати шлюб — одружуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. шлюб — Визнаний законом, релігією чи традиціями подружній зв'язок чоловіка й жінки; основа родини. Універсальний словник-енциклопедія
  11. шлюб — ШЛЮБ (спільне родинне життя чоловіка з жінкою), ПОДРУ́ЖЖЯ, СОЮ́З, ЗАМІ́ЖЖЯ, ЗАМУ́ЖЖЯ розм. (життя одруженої жінки). Йому снилася Анеля, яка чомусь тримала на руках його доньку від першого шлюбу (Ю. Словник синонімів української мови
  12. шлюб — ШЛЮБ, у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  13. шлюб — Шлюб, -бу м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. шлюб брати, взяти, на шлюбі стояти, до шлюбу стати. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Словник української мови Грінченка