шлюб

В кропиві шлюб брали.

Про подружжя, що живе без шлюбу, нелегально.

Коні на толоці без шлюбу живуть, спокійно пасуться і до церкви не йдуть.

Глум з безшлюбного подружжя, яке зо стиду і між людей не показується.

Я шлюбував, та й не рушаю.

Я присяг, що не буду пити, тому і до рук не беру.

Я ще шлюбу не брав.

Я ще не звязаний документом, тому можу покинути.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлюб — (шлюбна церемонія) одруження, (в церкві) вінчання, вінець, діал. женячка, (родинне життя) подружжя, союз, (лише жінки) заміжжя. Словник синонімів Полюги
  2. шлюб — Сімейний союз чоловіка і жінки, в результаті якого виникають взаємні права і обов’язки по відношенню один до одного і дітей. В більшості сучасних країн потребує відповідного оформлення (реєстрації). англ. marriage; нім. Ehe f=, -n; угор. házasság; рос. брак. Словник із соціальної роботи
  3. шлюб — Одруження, вінчання, вінець, партія, д. маріяш, ід. пута Гіменея, подружня спілка; (нерівний) мезальянс; (таємний) ІД. крадений шлюб; (на віру) співжиття. Словник синонімів Караванського
  4. Шлюб — див. Таїнство Шлюбу Словник церковно-обрядової термінології
  5. шлюб — див. весілля Словник синонімів Вусика
  6. шлюб — ШЛЮБ, у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. шлюб — шлюб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. шлюб — шлюб: ◊ вбра́тися як до шлю́бу = вбра́тися ◊ зайти́ пе́ред шлю́бом завагітніти, не перебуваючи у шлюбі (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. шлюб — -у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Церковний шлюб. Морганатичний шлюб книжн. — офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав їхнім дітям прав престолонаступництва. Брати шлюб — одружуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. шлюб — Визнаний законом, релігією чи традиціями подружній зв'язок чоловіка й жінки; основа родини. Універсальний словник-енциклопедія
  11. шлюб — ШЛЮБ (спільне родинне життя чоловіка з жінкою), ПОДРУ́ЖЖЯ, СОЮ́З, ЗАМІ́ЖЖЯ, ЗАМУ́ЖЖЯ розм. (життя одруженої жінки). Йому снилася Анеля, яка чомусь тримала на руках його доньку від першого шлюбу (Ю. Словник синонімів української мови
  12. шлюб — ШЛЮБ, у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  13. шлюб — Шлюб, -бу м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. шлюб брати, взяти, на шлюбі стояти, до шлюбу стати. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Словник української мови Грінченка