шкура

Залив за шкуру сала.

Зробив прикрість.

Не вистарчить шкура за виправку.

Це діло більше коштує, як користи принесе.

Тільки шкура та кости і повна торба злости.

Про худого а дуже злісного чоловіка.

Шкуру живцем здерби.

Про безсовістного здирцю лихваря.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкура — (людська) ШКІРА; (дині) ШКУРИНКА; (хто) шкурник, егоїст, користолюбець; (продажна) ІД. зрадник, запроданець; Л. падлюка, мерзота; ФР. становище <н. поживи в її шкурі>, досвід <н. відчув на власній шкурі>; шкур|оч|ка. Словник синонімів Караванського
  2. шкура — I шкурат (шматок шкури), шкуратина, шкураток, шкураття, шкурка, шкурлат, шкурочка Фразеологічні синоніми: чортова шкура Приповідки: Не варта шкурка вичинки II див. кора; скупий Словник синонімів Вусика
  3. шкура — [шкура] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  4. шкура — Шкіра, шкірчина, див. скіра Словник чужослів Павло Штепа
  5. шкура — ШКУ́РА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла тварини. Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом (Панас Мирний); Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (М. Стельмах); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. шкура — шку́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. шкура — И, ж. Шкіра. Щось моя шкура почала дуже сильно пересихати: може, купити якусь олійку? Словник сучасного українського сленгу
  8. шкура — (-и) ж.; крим. 1. Верхній одяг. БСРЖ, 694; СЖЗ, 116; ЯБМ, 2, 560. 2. несхвальн. Жінка ненадійна. БСРЖ, 694; СЖЗ, 116; ЯБМ, 2, 560. 3. Жінка легкої поведінки. БСРЖ, 694; СЖЗ, 116. 4. ч. несхвальн. Донощик. СЖЗ, 116. 5. муз. Пластик на барабанах, переважно поганої якості. ПСУМС, 80. Словник жарґонної лексики української мови
  9. шкура — -и, ж. 1》 Зовнішній покрив тіла тварини. || Такий покрив (перев. з шерстю), знятий з убитої тварини. 2》 Матеріал, одержаний шляхом хімічної та механічної обробки шкіри деяких тварин (перев. позбавлений шерсті). 3》 розм. Шкіряний покрив тіла людини; шкіра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. шкура — аж із шку́ри вибива́тися. Дуже напружуватися, надриватися. Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний). аж (і) шку́ра гово́рить на кому. Хто-небудь надзвичайно жвавий, енергійний або балакучий. Фразеологічний словник української мови
  11. шкура — КОРА́ (верхній затверділий шар чогось), ШКУ́РА розм.; КІ́РКА, ШКУ́РКА, ШКІ́РКА (тонка). Зима конала. Весняний подих точив зашкарублу крижану кору, що вкрила землю (О. Словник синонімів української мови
  12. шкура — Шку́ра, -ри і (західне) шкі́ра, -ри; шку́[і́]ри, шку[і]р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. шкура — ШКУРА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла тварини. Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом (Мирний, IV, 1955, 310); Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Стельмах, І. Словник української мови в 11 томах
  14. шкура — Шкура, -ри ж. 1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Словник української мови Грінченка