шлях

На битім шляху трава не росте.

Розумний не виросте там, де переслідується вільнодумство. Чесний не може жити там, де все побудоване на брехні.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлях — Шляк (шлях) трафив (когось): помер від апоплексії, розриву серця [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. шлях — шлях і дорога – що брат і сестра "Через гору шлях-доріженька, ой, широкая та пробитая, слізоньками перемитая",- співається в народній пісні. Можливо, не всі знають цю пісню, але кожному відоме в ній значення обох споріднених слів. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. Шлях — Шлях іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. шлях — ДОРОГА, (рейковий) колія, (шосейний) шосе, (повітряний) траса, (брукований) бруківка, д. кам'яниця, (накреслений) маршрут, курс; (плянети) орбіта, (кулі) траєкторія; (від А до Б) відстань; П. спосіб <н. таким шляхом>; (літературний)... Словник синонімів Караванського
  5. шлях — див. дорога Словник синонімів Вусика
  6. шлях — Шлях, дорога, путь, путівець, спосіб У нас дуже вподобали слово шлях, ставлячи його іноді там, де воно зовсім не до речі, й забуваючи про інші підхожі слова — дорога, путь тощо. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. шлях — ШЛЯХ, у, ч. 1. Смуга землі, признач. для їзди та ходіння; дорога. У неділеньку та ранесенько, Ще сонечко не зіходило, А я, молоденька, На шлях, на дорогу Невеселая виходила (Т. Словник української мови у 20 томах
  8. шлях — -у, ч. 1》 Смуга землі, признач. для їзди та ходіння; дорога. || у сполуч. зі сл. залізничний, трамвайний. Залізнична чи трамвайна колія. || також у сполуч. зі сл. водний, морський, повітряний, річковий і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шлях — верста́ти доро́гу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Куди верстаєте дорогу? — вклонилася до них (чумаків) і Явдоха (О. Ільченко); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (І. Франко); — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. Фразеологічний словник української мови
  10. шлях — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови
  11. шлях — Шлях, шляху́, на шляху́; шляхи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. шлях — ШЛЯХ, у, ч. 1. Смуга землі, Признач. для їзди та ходіння; дорога. У неділеньку та ранесенько. Ще сонечко не зіходило, А я, молоденька. На шлях, на дорогу Невеселая виходила (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. шлях — Шлях, -ху м. Большая проѣзжая дорога; путь. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. битий шлях. Торная дорога. Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся. Ном. не в шляху. Не по дорогѣ. ум. шляшок, шляшечок. Словник української мови Грінченка