шлях

ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри); АВТОСТРА́ДА (для масового автомобільного руху); ГОСТИ́НЕЦЬ розм. (перев. велика, бита); ПУТІ́ВЕЦЬ (перев. польова); МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ) розм. (кружна, обхідна); ПРОСТЕ́ЦЬ розм. (пряма); КА́М'ЯНКА діал. (брукована). Коли я.. за столом працюю, то мені здається, що переді мною дорога лежить, що вона чекає на мене. Десь гостинець чекає, а десь важкий-преважкий шлях (С. Пушик); Знаєм, знаємо дорогу, Давню биту путь, Як до двору, до простору й коники іржуть (А. Малишко); Бічною польовою доріжкою скаче до стовпового тракту вершник (О. Левада); Попереду гарне соше, але вузьке (Ю. Яновський); Їдеться не сумно, бо обабіч соші озимина зеленіє (Остап Вишня); Поїхав (Степан) не по трасі, а звернув на коротшу дорогу (Є. Гуцало); Сашко повернув з магістралі на ґрунтову дорогу, що вела до рідного села (І. Рябокляч); Подорожні звернули з гостинця і вийшли на вузеньку, досить добре убиту гірську стежку (І. Франко); Видолинками та крутоярами Данило вибрався на зарослий зіллям путівець (М. Стельмах); Повертаючись додому, ми заблудилися: поїхали манівцями (О. Ковінька); Ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем (пісня); Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (І. Ле); Кам'янкою їхати (Словник Б. Грінченка).

ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Де ж той хліб для чиновного сина? Одна до нього дорога — служба (Панас Мирний); Я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би (М. Коцюбинський); — Можна надіятись, що вилюдніє (Порфир), обере чесну трудову путь (О. Гончар); — Як він? — запитав Яремчук Явдоху, очима вказуючи на Стецька. — Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає (І. Цюпа); Сам Мальований не дуже рвався на скелясті стежини науки — його з усіх сил пхали туди батьки (А. Хижняк); — Думаєте в аспірантуру?.. Наука нам зараз в такій пригоді стане, як ніколи. А чому, дозволю собі вас спитати, обрали собі ви таку тернисту стезю? (Н. Рибак); Я певен, що талановиті й чесні молоді літератори.. знайдуть вірну тропу в своїй роботі (М. Рильський); (Сокіл:) Мені хотілося б, щоб ти зрозумів усе, був справжнім другом, щоб ішов широкою дорогою, а не манівцями (М. Зарудний); Був ти воїном, був ти вітчизни бійцем, І нема на тобі ні краплини Того зла, що людину веде манівцем (Л. Первомайський).

ДО́СТУП (можливість бувати десь, зустрічатися з кимсь, користуватися, займатися чимсь), ХІД (ХО́ДИ), ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПРИ́СТУП розм., ДВЕ́РІ розм. В ті дні все, що робилося на полігоні, було оповите особливою таємничістю, право доступу сюди мали тільки люди найнеобхідніші (О. Гончар); (Петро:) Будем скаржитись. Коли хазяїн нічого не зробе, поїдем до начальства. Я ходи знаю (І. Карпенко-Карий); Шлях до всебічного вивчення атомних ядер відкрився перед фізиками лише після того, як вони навчились впливати безпосередньо на ядро атома (з журналу); — Не можуть звірі сказати, що чоловік тепер так зовсім загороджує їм дорогу до поступу (І. Франко); Здавалося їй, що сюди до Славка не має приступу жодна дівчина, жодна молодиця (Лесь Мартович); Два роки він уже старається попасти до гімназії. Що ж буде, як він і тепер не попаде? Це, виходить, закрити йому двері до знання (Г. Хоткевич).

НА́ПРЯМ (лінія руху кого-, чого-небудь), НА́ПРЯМОК, КЕРУ́НОК рідше; КУРС (лінія руху судна, літака тощо); МАРШРУ́Т (наперед визначений шлях їзди, проходження тощо); ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПУТЬ заст., поет. (напрям руху в який-небудь бік, до певного місця). На четвертий день вітер змінив напрям (З. Тулуб); Один з танків бере напрямок сюди, важко перевалюючись по нерівностях (О. Гончар); Морем пливла навантажена шхуна і тримала курс на захід (Ю. Яновський); На ранок загони, кожен своїм маршрутом, дісталися до невеличкого хутора Майбутнього (М. Шеремет); Шлях у місто мені вже знайомий був, — кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дорогу (Панас Мирний); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський).