1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

шлях

шлях і дорога – що брат і сестра

"Через гору шлях-доріженька, ой, широкая та пробитая, слізоньками перемитая",- співається в народній пісні. Можливо, не всі знають цю пісню, але кожному відоме в ній значення обох споріднених слів. То смуга землі, якою їздять і ходять. Дорогу, шлях прокладають у потрібному напрямку, їх будують (насипають, підвищують, аби зручно було і людям, і транспорту пересуватися). Так виникають підвісні дороги (шляхи), канатні, трамвайні, тролейбусні тощо.

Смуга для руху, взагалі сполучення, може бути й у небі чи на воді – тоді йдеться про повітряні або морські, річкові дороги (шляхи).

Спеціалістів з будівництва та експлуатації земних трас називають дорожниками (шляховиками). Вони виконують дорожньо-ремонтні роботи. Саме таке словосполучення побутує в мовленні, хоча паралельно вживається вислів ремонт шляхів. Чому автодорожній інститут, але Міншляхбуд, Держшляхбуд? У власних назвах користуються усталеними умовними найменуваннями, не допускаючи синонімії. Узвичаєні також словосполучення: дорожні знаки (а не шляхові), вулично-шляхова мережа міст (а не вулично-дорожня). Є шляхопровід, однак немає дорогопроводу. Коли мовиться про вирушання кудись неблизько, про подорож, тоді доречне буде слово путь жіночого роду або дорога. "Далекая путь, хвилини не ждуть" (Леся Українка), "В далеку дорогу піду" (Борис Грінченко).

Невелика дорога між селами зветься путівець, не пряма, а кружна – манівець.

Російські вислови дорога домой, обратный путь, на обратном пути, (не) по пути, половина дороги (пути), счастливого пути по-українському звучать так: дорога додому, дорога назад (а не зворотна дорога), по дорозі назад, повертаючись назад (а не на зворотній дорозі), (не) по дорозі, (не) по путі; половина дороги (шляху), щасливої дороги чи просто: щасливо. А сполука торная (укатанная) дорога передається як битий шлях. Відповідно до російських таким путем; туда ему и дорога нашою мовою кажуть: таким способом (або ); так йому й треба, катюзі по заслузі, своїм шляхом пішов!

Переносне тлумачення "напрям діяльності, розвитку" треба передавати словом шлях. Його вживають переважно з означенням або з іменником у родовому відмінку, перед яким стоїть прийменник до, наприклад: важкий шлях до щастя, шлях до миру.

Як синонімічні назви відтінюються ці іменники в поетичній мові: "Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кожної шлях" (Максим Рильський).

Літературна норма рекомендує уникати конструкцій з прийменником типу по шляху технічного прогресу. Краще сказати й написати: шляхом технічного прогресу.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлях — Шляк (шлях) трафив (когось): помер від апоплексії, розриву серця [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. Шлях — Шлях іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. шлях — ДОРОГА, (рейковий) колія, (шосейний) шосе, (повітряний) траса, (брукований) бруківка, д. кам'яниця, (накреслений) маршрут, курс; (плянети) орбіта, (кулі) траєкторія; (від А до Б) відстань; П. спосіб <н. таким шляхом>; (літературний)... Словник синонімів Караванського
  4. шлях — див. дорога Словник синонімів Вусика
  5. шлях — Шлях, дорога, путь, путівець, спосіб У нас дуже вподобали слово шлях, ставлячи його іноді там, де воно зовсім не до речі, й забуваючи про інші підхожі слова — дорога, путь тощо. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. шлях — ШЛЯХ, у, ч. 1. Смуга землі, признач. для їзди та ходіння; дорога. У неділеньку та ранесенько, Ще сонечко не зіходило, А я, молоденька, На шлях, на дорогу Невеселая виходила (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. шлях — На битім шляху трава не росте. Розумний не виросте там, де переслідується вільнодумство. Чесний не може жити там, де все побудоване на брехні. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. шлях — -у, ч. 1》 Смуга землі, признач. для їзди та ходіння; дорога. || у сполуч. зі сл. залізничний, трамвайний. Залізнична чи трамвайна колія. || також у сполуч. зі сл. водний, морський, повітряний, річковий і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шлях — верста́ти доро́гу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Куди верстаєте дорогу? — вклонилася до них (чумаків) і Явдоха (О. Ільченко); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (І. Франко); — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. Фразеологічний словник української мови
  10. шлях — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови
  11. шлях — Шлях, шляху́, на шляху́; шляхи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. шлях — ШЛЯХ, у, ч. 1. Смуга землі, Признач. для їзди та ходіння; дорога. У неділеньку та ранесенько. Ще сонечко не зіходило, А я, молоденька. На шлях, на дорогу Невеселая виходила (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. шлях — Шлях, -ху м. Большая проѣзжая дорога; путь. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. битий шлях. Торная дорога. Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся. Ном. не в шляху. Не по дорогѣ. ум. шляшок, шляшечок. Словник української мови Грінченка