шлях

верста́ти доро́гу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Куди верстаєте дорогу? — вклонилася до них (чумаків) і Явдоха (О. Ільченко); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (І. Франко); — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. В золоті твої чертоги Путь гіркий верстати (П. Куліш); З полону він німецького ішов.., удень ховався, під покровом ночі верстаючи свою безсонну путь (М. Рильський). простува́ти путь. От уже путь до Тірійського замку простує Купідін І подарунки несе (М. Зеров).

виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях..,— стиха мовила Лукія (С. Чорнобривець); — Я по щирості кажу: спасибі. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар).

вихо́дити / ви́йти на доро́гу (на шлях). Визначати напрям діяльності або своє місце в суспільстві, в житті. Олесь Гончар належав до тих письменників, хто починав виходити на літературний шлях в останні передвоєнні роки (З журналу); Ледве вийшовши з тупика на вірну дорогу, я знов пішов назад (Моє життя в мист.); На певну дорогу легше вийти вдвох (З усн. мови).

відкрива́ти / відкри́ти шлях (доро́гу) кому, чому і без додатка. Створювати сприятливі умови для досягнення, успіху в чому-небудь. Російська держава від ХVII ст. представляє суспільний організм, який мало-помалу, але стало йде наперед і розширює права осіб, відкриває дороги до їх освіти (М. Драгоманов); Цього року весна відкрила шлях сівачам на поля на місяць пізніше від оптимальних строків (З газети).

відрі́зані шляхи́ кому. Хто-небудь позбавлений можливості діяти, домагатися чогось. (Зізі:) Я не думаю ні захищатись, ні замовчувати про ті мої вчинки, котрі вам відомі. (Харько:) Ага, через те, що вже добре бачите, що вам всі шляхи одрізані і що на цей раз вам не можна вишукать ніяких захистів, котрі я всі одкину одним рухом? (М. Кропивницький).

вступа́ти / вступи́ти на шлях (на доро́гу, на сте́жку) чого, який (яку). Розпочинати яку-небудь діяльність або починати вести певний спосіб життя. — Щось ти, Гнате, вступаєш на поганий шлях.. Свою жінку прогнав од себе, зійшовся з другою без шлюбу (М. Коцюбинський); Лисенко перший у нас вступає на дорогу наукового досліджування української народної музики (Муз. праці); — Еге-ге! поталанило мені,— радіє старий.— На добру стежку вступив я (М. Коцюбинський).

збива́ти / зби́ти з шля́ху́ (з доро́ги, з ку́рсу і т. ін.) кого. Впливаючи якимсь чином, змушувати кого-небудь відходити від власних переконань, намірів, дій. Людину, котра вірить у правоту своєї справи, збити з обраного шляху неможливо (З журналу); В обох нас вітрами засмалені лиця. Ніщо нас із курсу в труді не зіб’є (С. Олійник).

збива́тися / зби́тися з доро́ги (з путі́, з шляху́ і т. ін.). Втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці; збочувати. Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка). збива́тися з дорі́жки. — Мене, Соломоновичу, от що пече: здається, з прямої доріжки ми збиватися стали (А. Дімаров).

зби́тися з пуття́ (з шля́ху). Стати розбещеним, морально нестійким, здатним на погані вчинки; розпуститися. — Тобі так легко збитися з пуття в твоїх літах,— говорила стара Михальчевська на прощанні з Василиною (І. Нечуй-Левицький); Всі ж вони для неї, як рідні сини, а якщо котрий збився з пуття, то за такого серце болить ще більше (О. Гончар); (Іван:) Я збився з шляху, я потеряв (втратив) смак до чистого життя (І. Карпенко-Карий).

збо́чувати / збо́чити з шля́ху́. Відхилятися від правильного напрямку в діяльності, поведінці, поглядах. Вона (Регіна) домагається зміни напрямку (газети)... Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (І. Франко); Система гріхів створює також своєрідну “огорожу”, що оберігає віруючого від небезпеки збочити з оптимального шляху самовдосконалення (З журналу).

зверта́ти / зверну́ти з доро́ги (з шля́ху́). Відходити від своїх переконань, поглядів, принципів, змінювати їх. З раз обраної на поетичній і на життєвій ниві дороги Шевченко вже ніколи не звертав (Слово про Кобзаря); Ти (В. Сосюра) теплу ніжність до людини Узяв, як хліб, у творчу путь. Хто шлях обрав собі єдиний, Тому із нього (з шляху) не звернуть (М. Рильський).

зро́шувати / зроси́ти (скропи́ти) (вла́сною (своє́ю)) кро́в’ю зе́млю (шлях). Бути пораненим або вбитим у боротьбі з ким-, чим-небудь. Хоч химерні були ті юнацькі мрії, а тепер двадцятишестирічному Максиму, котрий сьорбнув і лиха, і кривди, власною кров’ю зросив рідну землю, вони видалися звабними (Н. Рибак); Ми йшли по кинутих полях і вперто з боєм виступали, скропили кров’ю зимний шлях, але чужинця не благали (М. Упеник).

наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Корисними порадами, доброзичливими настановами скеровувати чиї-небудь дії в правильному напрямку; грати позитивну роль у професійному чи моральному становленні когось. Показуємо став… виногради… Вчимо, наставляєм на путь. Запиcують гості поради (С. Олійник); — Бачу, ти молодець,— усміхнувся Андрій до Коровая.— Уже й сестру наставляєш на добру путь (М. Колесников); Тітки та дядини силкувались направляти її (Настусю) на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив… на добру путь напучував… (Панас Мирний); Не набув її батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздирався в роботі .. Зате .. на добру дорогу наставив синів (І. Муратов); Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Панас Мирний); Сошенко залучив Тараса до малярської школи й напутив його на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні він прийшов, щоб спрямувати свого колегу .. на праведну путь і настановити його на добрий розум (Переклад С. Масляка). направля́ти на путь і́стини. — От лаяв мене (панотець), їй-бо, славно, все направляв на путь істини і, головне, злості не таїв (М. Стельмах). напра́вити на до́брий шлях. От мати Річардова — чесна жінка, богобоязна, чей (може) направить сина на добрий шлях (Леся Українка). спрямува́ти на чи́сту лю́дську́ доро́гу. Судитимуть її, що не зуміла бути йому наступником і порадником, не спрямувала його на чисту людську дорогу (П. Дорошко). наста́вити на пуття́. (Чирва:) Усіх хазяїв, усе село, кожну хату ми повинні врозумити, наставити на пуття (І. Микитенко).

обрі́зувати (обріза́ти) / обрі́зати шлях (шляхи́) кому, до чого. Не давати комусь можливості для здійснення його намірів; не допускати когось до чого-небудь. Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Яновський).

перехо́дити (перетина́ти, перепиня́ти і т. ін.) / перейти́ (перетя́ти, перетну́ти, перепини́ти і т. ін.) доро́гу (шлях, сте́жку і т. ін.) кому, чому. 1. Ставати перешкодою у здійсненні, розв’язанні чого-небудь. — Де не сунеш — скрізь ці лайдаки перетинають нам шлях. Повезеш збіжжя на ярмарок, .. старшини навезуть удвоє і так збивають ціну, що хоч повертай валку додому (З. Тулуб); Було б негідним з мого боку переступати шлях достойному з найдостойніших, нашому високоповажаному Захару Олексійовичу (С. Добровольський); — Не бійся, я тобі більше не перейду дороги, не докучу тобі ані не докорю (І. Франко); Тиміш — людина дуже високої душі, адже за весь цей час не перейшов нікому дороги, не поламав життя ні навіть настрою (Ю. Мушкетик); Він став на шляху тобі й таким, як ти, перетяв вам стежку (В. Собко); “Жаль мені тебе, золота голово, хоть (хоч) ти й перепинив мені дорогу!” Так думав Шраменко, стоячи позад Гвинтовки (П. Куліш). 2. тільки док. перейти́ доро́гу (шлях). Спричинити кому-небудь нещастя, принести горе і т. ін. — Нашому малому хтось дорогу перейшов!.. (Ю. Яновський).

пока́зувати / показа́ти порі́г (доро́гу, одві́рок, одві́рка, шлях і т. ін.). Виганяти кого-небудь. — Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте? Виганяєте, як пса коростявого?! (М. Томчаній); (Руфін:) Не можу я їм показать порога, коли їх сам в хату кликав (Леся Українка); (Степанида:) Коли вам, добродію, честю сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (М. Кропивницький); Я був певний, що на понеділок Семен знайде іншого наймита, а Степанові покаже широкий шлях (Д. Бузько); // Відмовляти кому-небудь у чомусь. — Роксана казала, що ви надумали віддати її (заміж) у Коломию, боявся я, прийдемо до вас, а ви нам поріг покажете (А. Хижняк).

прибира́ти / прибра́ти із шля́ху що. Усувати які-небудь перешкоди, створюючи необхідні умови для розвитку, функціонування і т. ін. чого-небудь. Сюжет — це струмочок. Йдеш за течією цього струмочка і копітко прибираєш із шляху все, що заважає його швидкому й вільному рухові (О. Донченко).

проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) доро́гу (шлях, сте́жку і т. ін.) до се́рця чийого. Домагатися розуміння, прихильності, любові в кого-небудь. Мені хочеться так підібрати акторів, дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до .. серця (глядача) (О. Довженко).

проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) шлях (шляхи́, доро́гу, сте́жку, путь) в чому і без додатка. 1. Бути зачинателем, провідником чого-небудь. Олександр Петрович Довженко завжди був серед тих, хто прокладав нові шляхи в мистецтві (З журналу); Життя таке коротке, що неможливо віддаватися всім земним утіхам і водночас прокладати нові шляхи, скажімо, в науці (В. Канівець). 2. зі сл. собі́. Здобувати визнання; поширюватися. Нове прокладає собі шлях, чимраз більше входить у практику (З журналу); // Добиватися певних успіхів у житті, утверджуватися. Воздвиженський не любив науки, не поважав її, мав її тільки за спосіб прокласти собі стежку в житті (І. Нечуй-Левицький). проклада́ти ко́лію. Життя не проходить повз нього, Микола Біденко сам його крутить, підштовхує, прокладає свою колію мужності (З журналу).

промі́ряти (свій) шлях, уроч. Прожити життя. От уже шлях свій промірявши, батько помер мій спокійно; Дев’ять десятків прожив він на своєму віку (М. Зеров).

розчи́стити шлях (путь) кому. Створити сприятливі умови для успіху кого-небудь. Хабарів давати він не збирається,— за це судять, він зуміє інакше розчистити путь своїй медалістці, закутий в лати своїх заслуг, тараном піде вперед, залучить на підмогу впливові свої знайомства (О. Гончар).

скінчи́ти дні (життя́, шлях і т. ін.). Померти. Як скінчу життя, Щоб не чути більш образ,— Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (П. Грабовський); Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий (Леся Українка).

става́ти (ступа́ти) / ста́ти (ступи́ти) на слизьки́й шлях (на слизьку́ доро́гу). Втрачати правильний напрямок у житті, поведінці, діяльності. Притиківна, закохавши панича, ступає на слизький шлях (Панас Мирний); (Ярошенко:) Ви стали на слизький шлях, товаришу Заболотний. (Віктор:) Я не знаю, чому ви надумались повчати мене (О. Левада).

стовпови́й (верстови́й) шлях; стовпова́ (верстова́) доро́га чого. Головний напрямок у русі або розвитку чого-небудь. Шевченко вивів українську літературу на широкий стовповий шлях художнього розвитку (З газети); Інтенсифікація сільського господарства — стовповий шлях розвитку його продуктивних сил (З газети); Дорога, якою народи йдуть до прогресу,— це стовпова дорога світової історії всієї людської цивілізації (Вісник НАН України).

ступа́ти / ступи́ти на крива́вий шлях. Чинити вбивства. (Кассандра:) Стій! Невже пора ступати нам на шлях кривавий? (Леся Українка).

схо́дити / зійти́ з шля́ху якого. Відмовлятися від попередніх поглядів, переконань, наміченої мети, спрямування тощо. Віра Павлівна не хотіла сходити з того шляху, на котрий .. ступила… (Г. Хоткевич).

торува́ти шлях (доро́гу). 1. кому, чому, для кого. Створювати сприятливі умови для кого-, чого-небудь; допомагати комусь. (Річард:) А все ж Голландія новому хисту торує шлях широкий (Леся Українка); — Чмихавки? А де ви були, коли ці чмихавки в Трансільванії понад хмарами гримали? Коли ми з в’юками до Бога дерлися крізь карколомне бескеття? Чи не ці чмихавки тоді вам шлях торували? (О. Гончар). торува́ти межу́. Чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу… Перед тими я стану на коліна. Героям тим подяку я зложу! (П. Грабовський). 2. зі сл. собі́. Домагатися певного становища, успіху в житті, у якомусь виді діяльності. Ця старша донька, панночка незвичайної вроди і так само незвичайної спритності, показалась понад сподівання здібною торувати собі шлях у житті (І. Франко).

уторо́вана (уте́рта, уто́птана, би́та і т. ін.) доро́га (сте́жка); уторо́ваний (уте́ртий, уто́птаний, би́тий і т. ін.) шлях. Легкий, звичний, випробуваний спосіб життя. Він любив сина, але надто сильно привик (звик) ходити утертою стежкою, жити в старім традиційнім ладі і світогляді, щоб зрозуміти подуви нового часу (І. Франко); Хіба шлях цього великого майстра (Олександра Довженка) був рівний, як бита дорога..? Звичайно, ні. Та битої дороги Довженко й не шукав (М. Рильський); Не йди утоптаним шляхом, Віддай життя на вищі цілі (П. Грабовський). проторо́вана доро́га. У нас тепер чимало появилось архівних дослідачів, та на лихо праця їх або безсистемна, або йде по проторованій уже дорозі (І. Драч).

шлях зака́заний кому. Хто-небудь позбавлений можливості доступу до кого-, чого-небудь. Дорога стелеться, ясна і безупинна, Шляхів заказаних у праці вам (жінкам) нема, І жінка звільнена — не “слабша половина”! — Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський).

шлях зарі́с те́рном (те́рнами), нар.-поет. Неможливо піти, поїхати куди-небудь або досягти чогось бажаного. Хочу я ридати — та не маю сліз, Хочу в даль полинуть, а терном шлях заріс (М. Рильський); Та мені в борні важкій З темними думками Навіть у країну мрій шлях заріс тернами (І. Франко); Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? (Т. Шевченко).

шлях (лі́нія) найме́ншого о́пору. Обирання найлегшого способу досягнення чого-небудь; уникнення будь-яких труднощів, перешкод. — Згадуючи засідання педагогічної ради, на якому стояло питання про виключення Григорія з школи, ми з упевненістю зробили висновок, що виключення з школи — лінія найменшого опору (В. Сухомлинський).

штовха́ти / штовхну́ти на шлях чого. Спонукати кого-небудь до якихось дій (перев. негативних). Я скаржитимусь лорд-меру Лондона, що мене, лейтенанта королівських повітряних сил, в цьому домі штовхають на шлях пияцтва (В. Собко).

як (мов, на́че і т. ін.) курча́т (усі́ шляхи́) погуби́в. Хто-небудь розгублений, має розпачливий вигляд і т. ін. Коли дощ або робота пильна не дасть нам побачитись, то журби не обберешся; ходиш, як курчат погубила (Панас Мирний); Він сумно дивився, вона ж наче усі шляхи погубила, тільки усе до його ближче горнулася (Марко Вовчок).

як (мов, ні́би і т. ін.) (той) горо́х при доро́зі. 1. зі сл. жи́ти, пожива́ти і т. ін. Погано, бідно, неспокійно тощо. (Виборний:) Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (Наталка:) Живемо і маємося як горох при дорозі (І. Котляревський); (Старшина (до Пріськи):) Як поживаєш, серденько? (Пріська:) Як горох при дорозі (М. Кропивницький); — Так і жили, Іване,— аби день до вечора. Як той горох при дорозі (Д. Бедзик). 2. У скрутному становищі, у важких умовах; нещасний, знедолений і т. ін. Колись він (Лев) скрізь страшив, тепер у верболозі, Як той горох, мовляли, при дорозі, Хіба не схоче хто, той тільки не вскубне (Л. Глібов); Відповідь була сподіваною: — Хіба не знаєте вдовиного життя? Як горох при дорозі (В. Большак). 3. зі сл. сми́кати, ску́бти і т. ін. Без будь-якої поваги, причини; безцеремонно, нахабно тощо. — Чого ти мов з гарячки заговорила? Чому я нещасний?! — Бо різна погань смикає тебе, мов горох при дорозі (М. Стельмах). 4. перев. зі сл. оди́н, сам і т. ін. Який не має батьків, дітей чи близьких родичів; одинокий. І зосталася одним одна, як горох при дорозі, як билина в полі (Панас Мирний); Те, що вона там живе сама, як горох при дорозі, його, безумовно, аж ніяк не турбувало (Ю. Збанацький). як при шляху́ горо́х. От я так чисто сиротина, Росту, як при шляху горох: Без нені, без отця дитина (І. Котляревський).