1. Словник української мови Грінченка

шлюб

Шлюб, -бу

м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. шлюб брати, взяти, на шлюбі стояти, до шлюбу стати. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Хиба десь будеш брати на страшній неділи шлюб? Ном. № 13899. Захотіла за москаля заміж піти, от і взяла з ним шлюб. Драг. 217. Ой не хочу я заплатоньки брати, тільки хочу я до шлюбойку стати. — Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. шлюб давати, дати. Вѣнчать, обвѣнчать. Батюшка.... йде до церкви давати шлюб молодим. Грин. III. 516. ум. шлюбонько, шлюбочок. Чуб. III. 77.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлюб — (шлюбна церемонія) одруження, (в церкві) вінчання, вінець, діал. женячка, (родинне життя) подружжя, союз, (лише жінки) заміжжя. Словник синонімів Полюги
  2. шлюб — Сімейний союз чоловіка і жінки, в результаті якого виникають взаємні права і обов’язки по відношенню один до одного і дітей. В більшості сучасних країн потребує відповідного оформлення (реєстрації). англ. marriage; нім. Ehe f=, -n; угор. házasság; рос. брак. Словник із соціальної роботи
  3. шлюб — Одруження, вінчання, вінець, партія, д. маріяш, ід. пута Гіменея, подружня спілка; (нерівний) мезальянс; (таємний) ІД. крадений шлюб; (на віру) співжиття. Словник синонімів Караванського
  4. Шлюб — див. Таїнство Шлюбу Словник церковно-обрядової термінології
  5. шлюб — див. весілля Словник синонімів Вусика
  6. шлюб — ШЛЮБ, у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. шлюб — шлюб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. шлюб — шлюб: ◊ вбра́тися як до шлю́бу = вбра́тися ◊ зайти́ пе́ред шлю́бом завагітніти, не перебуваючи у шлюбі (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. шлюб — В кропиві шлюб брали. Про подружжя, що живе без шлюбу, нелегально. Коні на толоці без шлюбу живуть, спокійно пасуться і до церкви не йдуть. Глум з безшлюбного подружжя, яке зо стиду і між людей не показується. Я шлюбував, та й не рушаю. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. шлюб — -у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Церковний шлюб. Морганатичний шлюб книжн. — офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав їхнім дітям прав престолонаступництва. Брати шлюб — одружуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. шлюб — Визнаний законом, релігією чи традиціями подружній зв'язок чоловіка й жінки; основа родини. Універсальний словник-енциклопедія
  12. шлюб — ШЛЮБ (спільне родинне життя чоловіка з жінкою), ПОДРУ́ЖЖЯ, СОЮ́З, ЗАМІ́ЖЖЯ, ЗАМУ́ЖЖЯ розм. (життя одруженої жінки). Йому снилася Анеля, яка чомусь тримала на руках його доньку від першого шлюбу (Ю. Словник синонімів української мови
  13. шлюб — ШЛЮБ, у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Дмит. Словник української мови в 11 томах