шлюб
ШЛЮБ, у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою.
Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Дмит., Наречена, 1959, 197);
Мій хазяїн був одружений з Іванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Янов., II, 1958, 152);
Шлюбним законодавством встановлено, що тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов’язки подружжя (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 15).
Бра́ти (узя́ти, прийма́ти, при́йняти і т. ін.) шлюб; Іти́ (піти́, вести́, повести́, става́ти, ста́ти і т. ін.) до шлю́бу — одружуватися, вінчатися з ким-небудь.
Звелів [король] збиратись в двірській каплиці, де він мав брати шлюб з Цецілією (Н.-Лев., VII, 1966, 36);
3 ким гадала, шлюб не взяла, смутне мов серце (Коломийки, 1969, 216);
Хоч і прийняли [Олена з Дем’яном] шлюб, та як не через божу волю, а через Явдоху та через її реп’яхи та кісточки сушеної жаби, так воно усе і пало прахом (Кв.-Осн., II, 1956, 223);
Стояла тополя уся в серпанку, струнка і тремтяча, як наречена, що йде до шлюбу (Коцюб., II, 1955, 189);
Сміялися ж ратієвці, коли пан, прикликавши Остапа та Оришку до себе, сказав: — Оце тобі, Остапе, за твою вірну службу і нагорода! Бери оцю дівку за руку та веди до шлюбу; повінчайтеся та й живіть щасливо… (Мирний, IV, 1955, 29);
Громадя́нський шлюб див. громадя́нський;
Зако́нний шлюб див. зако́нний;
Зареєструва́ти шлюб див. зареєструва́ти;
Кра́дений шлюб див. кра́дений;
Морганати́чний шлюб див. морганати́чний;
По шлю́бі —після одруження.
Коли вони брались — і ще в перші часи по шлюбі, у них були інші слова, але життя їх потроху стирало і розвівало (Коцюб., II, 1955, 297);
Реєстра́ція шлю́бу див. реєстра́ція;
Реєструва́ти шлюб див. реєструва́ти;
Факти́чний шлюб див. факти́чний;
Фікти́вний шлюб див. фікти́вний.
Значення в інших словниках
- шлюб — (шлюбна церемонія) одруження, (в церкві) вінчання, вінець, діал. женячка, (родинне життя) подружжя, союз, (лише жінки) заміжжя. Словник синонімів Полюги
- шлюб — Сімейний союз чоловіка і жінки, в результаті якого виникають взаємні права і обов’язки по відношенню один до одного і дітей. В більшості сучасних країн потребує відповідного оформлення (реєстрації). англ. marriage; нім. Ehe f=, -n; угор. házasság; рос. брак. Словник із соціальної роботи
- шлюб — Одруження, вінчання, вінець, партія, д. маріяш, ід. пута Гіменея, подружня спілка; (нерівний) мезальянс; (таємний) ІД. крадений шлюб; (на віру) співжиття. Словник синонімів Караванського
- Шлюб — див. Таїнство Шлюбу Словник церковно-обрядової термінології
- шлюб — див. весілля Словник синонімів Вусика
- шлюб — ШЛЮБ, у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Л. Словник української мови у 20 томах
- шлюб — шлюб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шлюб — шлюб: ◊ вбра́тися як до шлю́бу = вбра́тися ◊ зайти́ пе́ред шлю́бом завагітніти, не перебуваючи у шлюбі (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шлюб — В кропиві шлюб брали. Про подружжя, що живе без шлюбу, нелегально. Коні на толоці без шлюбу живуть, спокійно пасуться і до церкви не йдуть. Глум з безшлюбного подружжя, яке зо стиду і між людей не показується. Я шлюбував, та й не рушаю. Приповідки або українсько-народня філософія
- шлюб — -у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Церковний шлюб. Морганатичний шлюб книжн. — офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав їхнім дітям прав престолонаступництва. Брати шлюб — одружуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шлюб — Визнаний законом, релігією чи традиціями подружній зв'язок чоловіка й жінки; основа родини. Універсальний словник-енциклопедія
- шлюб — ШЛЮБ (спільне родинне життя чоловіка з жінкою), ПОДРУ́ЖЖЯ, СОЮ́З, ЗАМІ́ЖЖЯ, ЗАМУ́ЖЖЯ розм. (життя одруженої жінки). Йому снилася Анеля, яка чомусь тримала на руках його доньку від першого шлюбу (Ю. Словник синонімів української мови
- шлюб — Шлюб, -бу м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. шлюб брати, взяти, на шлюбі стояти, до шлюбу стати. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Словник української мови Грінченка