шлюбний
ШЛЮ́БНИЙ, а, е. Стос. до шлюбу.
Особливо ганебна, підла, лицемірна нерівність у шлюбному і родинному праві, нерівність щодо дитини знищена Радянською владою цілком (Ленін, 42, 1974, 355);
Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Янов., І, 1958, 624);
// Признач. для здійснення обряду одруження.
Материне шлюбне вбрання — біла сорочка, вишита великими червоними квітами, вишнева шовкова спідниця, теж у квітку, і веселе намисто з коралів, і розмаїті стрічки — все так хороше пахло домом і давниною безтурботного дитинства (Довж., І, 1958, 330);
// Який перебуває в шлюбі.
[Анна:] В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри (Фр., IX, 1952, 98);
В селі більше десяти хат, де живуть на віру. І живуть же люди не гірш від шлюбних, хазяйнують, статок мають… (Коцюб., І, 1955, 49);
— Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі…— Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? Що під одною парасолькою з нею? Але ж дощить! (Гончар, Циклон, 1970, 137).
Шлюбний день — день одруження, весілля.
А от і шлюбний день! Умовлено було не справляти дуже бучного весілля (Л. Укр., III, 1952, 506).
∆ Факти́чні шлю́бні відно́сини див. факти́чний;
Шлю́бний полі́т — політ бджіл у період розмноження.
Молоду матку, яка щойно повернулася із шлюбного польоту, зразу ж оточують бджоли (Бджоли, 1955, 42);
Він нам розказував про пасічника-діда. Про бджіл, про норов їх, про шлюбний їх політ (Рильський, II, 1960, 237).
Значення в інших словниках
- шлюбний — Шлюбна виправа: придане (одяг, білизна) [III] — шлюбний вельон: прикраса для дівчат з тонкої білої тканини на голову під час вінчання [III] Словник з творів Івана Франка
- шлюбний — Подружній, вінчальний, кн. матримоніальний; шлюбовий. Словник синонімів Караванського
- шлюбний — [шл'убнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- шлюбний — ШЛЮ́БНИЙ, а, е. Стос. до шлюбу. Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Яновський); // Признач. для здійснення обряду одруження. Словник української мови у 20 томах
- шлюбний — шлю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- шлюбний — шлю́бний весільний ◊ шлю́бний а́нцуґ = а́нцуґ ◊ шлю́бні ме́шти → мешти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шлюбний — -а, -е. Стос. до шлюбу. || Признач. для здійснення обряду одруження. || Який перебуває в шлюбі. Шлюбний договір (контракт) — угода осіб, що одружуються, або подружньої пари, що визначає їхні майнові права та обов'язки у шлюбі і/або у разі його розірвання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шлюбний — ШЛЮ́БНИЙ, ПОДРУ́ЖНІЙ, МАТРИМОНІА́ЛЬНИЙ книжн. Шлюбне право; — Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі... — Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? (О. Словник синонімів української мови
- шлюбний — Шлю́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шлюбний — Шлюбний, -на, -не, шлюбовий, -а, -е Вѣнчальный, свадебный. Шлюбна сукня. Хтось зірвав з мого плеча шлюбову квітку. Стор. МПр. 81. Шлюбна жінка. Законная, вѣнчанная жена. Словник української мови Грінченка