1. Словник української мови у 20 томах

шлюбний

ШЛЮ́БНИЙ, а, е.

Стос. до шлюбу.

Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Яновський);

// Признач. для здійснення обряду одруження.

Материне шлюбне вбрання – біла сорочка, вишита великими червоними квітами, вишнева шовкова спідниця, теж у квітку, і веселе намисто з коралів, і розмаїті стрічки – все так хороше пахло домом і давниною безтурботного дитинства (О. Довженко);

// Який перебуває в шлюбі.

[Анна:] В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри (І. Франко);

В селі більше десяти хат, де живуть на віру. І живуть же люди не гірш від шлюбних, хазяйнують, статок мають... (М. Коцюбинський);

– Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі... – Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? Що під одною парасолькою з нею? Але ж дощить! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлюбний — Шлюбна виправа: придане (одяг, білизна) [III] — шлюбний вельон: прикраса для дівчат з тонкої білої тканини на голову під час вінчання [III] Словник з творів Івана Франка
  2. шлюбний — Подружній, вінчальний, кн. матримоніальний; шлюбовий. Словник синонімів Караванського
  3. шлюбний — [шл'убнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. шлюбний — шлю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. шлюбний — шлю́бний весільний ◊ шлю́бний а́нцуґ = а́нцуґ ◊ шлю́бні ме́шти → мешти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. шлюбний — -а, -е. Стос. до шлюбу. || Признач. для здійснення обряду одруження. || Який перебуває в шлюбі. Шлюбний договір (контракт) — угода осіб, що одружуються, або подружньої пари, що визначає їхні майнові права та обов'язки у шлюбі і/або у разі його розірвання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шлюбний — ШЛЮ́БНИЙ, ПОДРУ́ЖНІЙ, МАТРИМОНІА́ЛЬНИЙ книжн. Шлюбне право; — Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі... — Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? (О. Словник синонімів української мови
  8. шлюбний — Шлю́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шлюбний — ШЛЮ́БНИЙ, а, е. Стос. до шлюбу. Особливо ганебна, підла, лицемірна нерівність у шлюбному і родинному праві, нерівність щодо дитини знищена Радянською владою цілком (Ленін, 42, 1974, 355); Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  10. шлюбний — Шлюбний, -на, -не, шлюбовий, -а, -е Вѣнчальный, свадебный. Шлюбна сукня. Хтось зірвав з мого плеча шлюбову квітку. Стор. МПр. 81. Шлюбна жінка. Законная, вѣнчанная жена. Словник української мови Грінченка