шлюбування
ШЛЮБУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. шлюбува́ти 2.
Людина сильна не у своїй войовничості, а у своїй любові, у своєму шлюбуванні з землею, водою, небесним вогнем. Тільки тоді вона не лише природна, а й моральна (Б. Харчук);
День шлюбування;
Шлюбування молодят.
Словник української мови (СУМ-20)