шляпка

ШЛЯ́ПКА, и, ж.

1. рідко. Зменш. до шля́па 1.

[Конон:] Я бачив, у городі .. баришні ходять під шляпкою і цигарки курять (М. Кропивницький).

2. чого. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (стержня, цвяха і т. ін.); головка.

Оскільки шляпки цвяхів часто псують зовнішній вигляд виробу, то їх намагаються “втопити” (з наук.-попул. літ.);

// Верхня частина гриба.

Із шляпок сироїжок і маслят зчищають шкурочку (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. шляпка — шля́пка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. шляпка — -и, ж. 1》 рідко. Зменш. до шляпа 1). 2》 чого. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (стержня, цвяха і т. ін.); головка. || Верхня частина гриба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шляпка — ШЛЯ́ПКА, и, ж. 1. рідко. Зменш. до шля№па 1. [Коноп:] Я бачив, у городі.. баришні ходять під шляпкою і цигарки курять (Кроп., II, 1958, 418). 2. чого. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (стержня, цвяха і т. ін.); головка.  Словник української мови в 11 томах