шляфрок
ШЛЯФРО́К, у, ч., розм.
Те саме, що шлафро́к.
На той дзвінок вийшов із корчми і орендатор у соболевій шапці і у глазетовому шляфроку: блищить диявольський син, як панський чобіт (О. Стороженко);
Молода пані вбрала найкращий з своїх шляфроків і, дрижучи від якогось невідомого їй досі почуття, переступила поріг до мужевого кабінету (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)