шлятися
ШЛЯ́ТИСЯ, шля́юся, шля́єшся, недок., фам.
Ходити туди-сюди, з місця на місце (перев. без мети, без діла); бродити.
– Де Хведір?.. – Ніколи його дома немає. Так і шляється, бісова заволока! (Панас Мирний);
Брудними вулицями шлялися ватаги п'яних людей, схожих на волоцюг (П. Колесник);
// Переходити, переїздити з місця на місце, міняти місце проживання, перебування.
У вагоні стогін, крик, лайка, божкання, ойкання – Еге, – думаю, – значить, люди не марно язиками ляпають, бо ще вдома чув, ніби банда якогось Орлика по лісах шляється (Ю. Збанацький);
// Бувати де-небудь, у когось.
[Зінаїда:] Годі тобі його лаяти. Дивись, Петрусь аж зблід. [Погода:] Шляється ночами по ресторанах, тому й зблід (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)