шляхетність
ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до шляхе́тний.
Йому було майже приємно, що не він сам згоджується на поступки, а стороння особа його умовляє. Треба тільки витримати роль ображеної шляхетності (З. Тулуб);
Наталочка походила із заможної сім'ї, .. вміла й на піаніно грати, й пісень співала нечуваних, і взагалі, освіченість і шляхетність були написані на її обличчі (Ю. Збанацький);
Яновський – один з найбільш вродливих серед письменників. І саме тому, що краса його повна вродженої й вихованої шляхетності (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)