шляхетність
ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до шляхе́тний.
Йому було майже приємно, що не він сам згоджується на поступки, а стороння особа його умовляє. Треба тільки витримати роль ображеної шляхетності (Тулуб. Людолови, І, 1957, 26);
Наталочка походила із заможної сім’ї, ..вміла й на піаніно грати, й пісень співала нечуваних, і взагалі, освіченість і шляхетність були написані на її обличчі (Збан., Сеспель, 1961, 417);
Яновський — один з найбільш вродливих серед письменників. І саме тому, що краса його повна вродженої й вихованої шляхетності (Мас., Роман.., 1970, 103).
Словник української мови (СУМ-11)