шляхетність

шляхе́тність

[шл'ахет(')н'іс'т']

-тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у

Значення в інших словниках

1. шляхетність — (вияв високої моральності у ставленні до інших людей) аристократизм, благородність, великодушність.  Словник синонімів Полюги
2. шляхетність — рос. шляхетность вишуканість у поводженні, поведінці, діях, манерах; лицарство.  Eкономічна енциклопедія
3. шляхетність — ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до шляхе́тний. Йому було майже приємно, що не він сам згоджується на поступки, а стороння особа його умовляє. Треба тільки витримати роль ображеної шляхетності (З. Тулуб); Наталочка походила із заможної сім'ї, ..  Словник української мови у 20 томах
4. шляхетність — шляхе́тність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
5. шляхетність — -ності, ж. Абстр. ім. до шляхетний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шляхетність — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь).  Словник синонімів української мови
7. шляхетність — Шляхе́тність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шляхетність — ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до шляхе́тний. Йому було майже приємно, що не він сам згоджується на поступки, а стороння особа його умовляє. Треба тільки витримати роль ображеної шляхетності (Тулуб.  Словник української мови в 11 томах