шляховий
ШЛЯХОВИ́Й, а́, е́.
Прикм. до шлях 1.
– Не можу... хрест важкий... не маю сили... – Нещасний простогнав і ліг лицем у порох шляховий (Леся Українка);
На привалах деякі [солдати] валились прямо в грязь, деякі спинялись коло шляхових верб, упершись головою в стовбур (С. Васильченко);
Служби Державної автомобільної інспекції, громадські організації багато зробили для зменшення аварійності на транспорті, скорочення кількості шляхових пригод (з газ.);
// Пов'язаний із будівництвом та обслуговуванням шляхів.
Шляхова бригада;
// Признач. для шляху.
Шляховий велосипедів, які обладнують багатоступінчастими перемикачами швидкостей.
Словник української мови (СУМ-20)