1. Словник української мови у 20 томах

шляховий

ШЛЯХОВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до шлях 1.

– Не можу... хрест важкий... не маю сили... – Нещасний простогнав і ліг лицем у порох шляховий (Леся Українка);

На привалах деякі [солдати] валились прямо в грязь, деякі спинялись коло шляхових верб, упершись головою в стовбур (С. Васильченко);

Служби Державної автомобільної інспекції, громадські організації багато зробили для зменшення аварійності на транспорті, скорочення кількості шляхових пригод (з газ.);

// Пов'язаний із будівництвом та обслуговуванням шляхів.

Шляхова бригада;

// Признач. для шляху.

Шляховий велосипедів, які обладнують багатоступінчастими перемикачами швидкостей.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шляховий — шляхови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. шляховий — -а, -е. Прикм. до шлях 1). || Пов'язаний з будівництвом та обслуговуванням шляхів. || Признач. для шляху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шляховий — ДОРО́ЖНІЙ (пов'язаний з дорогою, призначений для дороги, подорожі), ПОДОРО́ЖНІЙ, ШЛЯХОВИ́Й рідше. Що два, то не один. І в пригоді якій, в випадку дорожнім — мало що може трапитися в дорозі — завше є на що опертися (Г. Словник синонімів української мови
  4. шляховий — ШЛЯХОВИ́Й, а, е. Прикм. до шлях 1. — Не можу… хрест важкий… не маю сили…— Нещасний простогнав і ліг лицем у порох шляховий (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. шляховий — Шляховий, -а, -е Дорожный. Мнж. 152. Грин. II. 37. Словник української мови Грінченка